Одеська Кірха: як німецька громада заснувала лютеранську церкву Святого Павла

В Одесі розташована церква, висота вежі якої колись дозволяла її видно навіть з моря — це Кірха Святого Павла на вулиці Новосельського. Історія цього храму налічує багато років, починаючи зі створення громади німецьких колоністів у XVIII столітті. У 1763 році Катерина II підписала маніфест, який спонукав іноземців переселятися до російської імперії, обіцяючи їм свободу віросповідання та інші привілеї. Німецькі колоністи, такими як ремісники та торговці, зокрема оселилися й в Одесі.

У 1803 році неподалік створюється колонія Гросслібенталь. Того ж року був призначений перший пастор для лютеранської громади Генріх Пферссдорф. Лютерани отримали ділянку для будівництва храму в так званій Верхній колонії — районі, де зрештою постала Кірха Святого Павла. Через відсутність храму, з 1811 року громада проводила богослужіння в орендованих приміщеннях. Лише у 1823 році вдалося отримати дозвіл на будівництво.

У 1824 році розпочалося будівництво першої Кірхи за проектом архітектора Франческо Боффо. Однак перші спроби завершити будівлю виявилися невдалими через обвали. Після цього архітектором став Георгій Торичеллі, і він завершив роботи на храмі. В Інституті історії України зазначають важливі принципи діяльності Боффо: регулярність планування, створення ансамблів споруд та благоустрій території.

Церемонія відкриття церкви відбулася 9 жовтня 1827 року; цей день став відліком нової історії Кірхи Святого Павла, яка отримала орган і дзвони.

У другій половині XIX століття громада лютеран значно виросла. Часом навколо церкви формувався не лише релігійний центр, а й соціальний комплекс: у 1841 році побудували житло для пастора; між 1845 і 1846 роками створили притулок для бідних; у 1858-му — школу «Німецьке училище Святого Павла». Наприкінці XIX століття стара будова вже не відповідала потребам громади, тому у 1894 році розпочали проект нового храму.

У червні 1895 року поклали новий храм на старий фундамент за проектом Германа Шеврембрандта. Його відкриття сталося у червні 1897 року; нова Кірха стала однією з найбільших лютеранських церков регіону. Споруда мала величні розміри: довжина близько 50 метрів, ширина —22 метри, а висота вежі сягала майже 48 метрів.

Кірха поєднує готичні елементи зі стилем романської архітектури; стіни виготовлені з пористого вапняку з контрфорсами для підсилення конструкцій. Її п’ятиярусна дзвіниця розташована з північного сходу. Завдяки положенню на височині її було видно здалеку і навіть з моря.

Після встановлення радянської влади почався системний тиск на церковне життя: майно громади вилучалося, а сам храм закрили після катастрофічних подій тих часів. Останнього пастора Карла Фогеля розстріляли у 1937 році; органіст Теофіл Ріхтер загинув у1941-му.

Під час румунської окупації (1941–1944) богослужіння частково відновили, але після війни функція церкви була втрачена — приміщення використовували під спортивний зал або бібліотеку.

На початку 1960-х років існували плани знесення Кірхи через аварійний стан конструкцій; проте вони не були реалізовані завдяки протестам громадськості. У травні 1976 року сталася велика пожежа — лише кам’яні стіни залишились від будівлі.

Відновлення Кірхи почалося після її передачі Німецькій євангелічно-лютеранській церкві України у1992 році й тривало близько п’яти років з комплексним ремонтом і відновленням конструкцій за новими інженерними рішеннями. Створено новий інтер’єр під керівництвом художника Тобіаса Каммерера.

Зараз церковна зал має площу близько 400 квадратних метрів та облаштована для близько 500 парафіян із подарованими меблями з Німеччини та дарунками меценатів. Чотири дзвони було виготовлено в Пассау: найбільший – Христовий вагою тисяча кілограмів – подарований Регенсбургом; також є дзвони Апостола Павла (690 кг), Апостола Петра (480 кг) і Діви Марії (280 кг).

27 лютого2010 року дзвони освятили й встановили на вежу храма поряд із великим концертним органом із Нюрнберга.

Сьогодні біля входу до Кірхи знаходиться меморіальна дошка на честь пастора Фогеля та органістові Ріхтеру; ведеться діяльність освітніх установ поблизу та проводяться культурні заходи на території громади.Оглядові стінописи сусіднього муралу символізують зв’язок між Одесою та Регенсбургом через важливість культурних перетворень міст.

Кірха розташована на вулиці Новосельського,68, куди можна дістатися громадським транспортом до трамваю №15 і маршруту №221 і все ще залишається доступною для всіх бажаючих відвідати цей видатний пам’ятник культури та історії Одеси.

Підписуйтесь на Новини Одещини Telegram / Facebook / Google News

Вам також може сподобатися